27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

  • 177

Пам’ять про Голокост необхідна, щоб наші діти

ніколи не були жертвами, катами або байдужими спостерігачами.

І. Бауер, ізраїльський історик

Голокост означає систематичне переслідування і вбивство шести мільйонів євреїв, що його вчинив офіційно та за допомогою державної бюрократії нацистський режим і колабораціоністи. Голокост — слово грецького походження, що означає «всеспалення». Нацисти, які прийшли до влади в Німеччині в січні 1933 року, вважали, що німці належали до «вищої раси», ніж інші народи, і що євреї, котрих вони вважали «меншовартими», були чужинцями та становили загрозу для так званої німецької расової спільноти.

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Що таке голокост?

Станом на 1933 рік єврейське населення Європи становило понад дев’ять мільйонів. Більшість європейських євреїв жили в країнах, що їх нацистська Німеччина згодом окупувала, або на які чинила вплив під час Другої світової війни. До 1945 року німці та їхні колабораціоністи вбили близько дві третини європейських євреїв, здійснюючи  так зване «остаточне розв’язання єврейського питання» - нацистської політики знищення євреїв у Європі.

Нацисти вважали євреїв головною небезпекою для Німеччини. Хоча євреї були головними жертвами нацистського расизму, серед інших жертв також були роми й люди з психічними або фізичними вадами. Нацисти вбили близько 200 000 ромів та щонайменше 250 000 пацієнтів із психічними або фізичними вадами, здебільшого німців, що перебували у спеціальних установах, у рамках так званої програми «евтаназії».

Мірою того, як нацистська тиранія ширилася Європою, німці та колабораціоністи переслідували та вбили мільйони інших людей. Від двох до трьох мільйонів радянських військовополонених було вбито чи померло від голоду, хвороб, недбалого або жорстокого поводження. Німці переслідували неєврейську польську інтелігенцію, убили мільйони польських і радянських цивільних або перемістили їх для примусової праці в Німеччину чи в окуповану Польщу, де ці люди працювали і часто гинули в жалюгідних умовах.

Голокост в Україні

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

 та енциклопедії Голокосту