Небесне військо поповнилось ще одним вірним сином своїй державі...
Сьогодні, Лосинівська територіальна громада зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провела Воїна – Захисника - Буряка Олександра Анатолійовича.
Олександр Буряк народився 24 квітня 1996 року у с. Богданівка, Ніжинського району. У 2013 році закінчив Перемозьку загальноосвітню школу. У 2013-2015 рр. здобував професію кухаря в Київському обласному вищому професійному училищі харчових технологій та ресторанного сервісу.
Не любив сидіти без діла. Першу професію здобув ще підлітком - був помічником комбайнера, далі пробував себе в різних сферах. Часто повторював: роботи вистачає, треба тільки мати бажання працювати. У майбутньому планував відкрити власну справу.
У 2017 році Олександр проходив річну строкову службу.
Про відданість своїй країні та щирий патріотизм Саші можна говорити годинами, адже його діяльність завжди була направлена на захист нашої незалежності та самоідентичності. Будучи ще студентом наш земляк активно підтримував Євромайдан (2013-2014 рр.).
24 лютого 2022 року багато чоловіків та жінок вирушили добровольцями у боротьбу з російським агресором. Серед них був і Олександр. У липні 2022 року Олександр Анатолійович був мобілізований до лав ОБрТрО. Обороняв позиції на різних напрямках. У серпні цього ж року покровський міський голова нагородив захисника медаллю "За гідність та патріотизм" за успішне виконання бойового завдання.
Олександр завжди був життєрадісний, енергійний, легко знаходив спільну мову з людьми. Як би важко не було, Олександр ніколи не скаржився на труднощі, оберігаючи спокій рідних та близьких. Добре ладнав із дітьми. Під час ротації в одному із сіл Донеччини взяв під опіку місцевих підлітків - займався з ними футболом, боксом, влаштовував пікніки. Але найбільше мріяв про власних дітей. І війна не завадила Олександру стати батьком. У вересні 2023 р. у нього народився син. Та, на превеликий жаль, побачити, як росте його дитина не судилося: 11 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання Буряк Олександр загинув.
Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли рідні, близькі, побратими, друзі, однокласники і всі, хто знав Олександра. Зустріли та провели Захисника України в останню дорогу «живим коридором». Яскраве сонце несамовито гріло погожу днину серпня, супроводжуючи траурну процесію, а гіркі сльози пекучим болем проникали в саме серце. Боляче, дуже боляче…
Поховали Буряка Олександра Анатолійовича в рідному селі Богданівка з усіма військовими почестями.
Світлий спомин про подвиг Захисника України назавжди залишиться в наших серцях.
Вічна і світла пам'ять! Герої не вмирають!
