Трудові права людей з інвалідністю
Люди з інвалідністюпотребують справедливого соціальногозахисту і створення таких умов життя, щобуспішноінтегруватися у суспільстві.
Однією з державнихгарантій для людей з інвалідністю є право на працю.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», держава гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства та створює для людей з інвалідністю потрібні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.
У разі застосування праці людей з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний враховувати рекомендації МСЕК, оскільки невиконання цих рекомендацій може призвести до погіршення стану здоров’я працівника з інвалідністю, за що він нестиме відповідальність.
Встановленняробочого часу для працівників з інвалідністю
Відповідно до ст. 172 КЗпП, за бажаннямпрацівника з інвалідністюабо за вимогамийогоіндивідуальноїпрограмиреабілітації, йомуможевстановлюватися режим роботи на умовахнеповногоробочого дня абонеповногоробочоготижня. Сутністьнеповногоробочого часу полягає в тому, щопрацівникпрацюєменше за звичайнутривалістьробочого часу і при цьому оплата йогопраціздійснюєтьсяпропорційно до відпрацьованого часу абозалежновідвиробітку.
Причому таке зменшення може встановлюватися шляхом:
–зменшення тривалості щоденної роботи;
– зменшення кількості днів роботи протягом тижня або одночасного зменшення кількості днів і тривалості щоденної роботи.
Усе залежатиме від домовленості між роботодавцем і працівником з інвалідністю. Так, цеможуть бути і двігодини на день, і двігодини на тиждень. Однак при цьомумає бути дотриманомінімальнихдержавнихгарантійщодо оплати праці. Більше того, якщоіндивідуальноюпрограмоюлюдини з інвалідністюпередбаченозменшенутривалістьробочого часу, роботодавець просто зобов’язанийстворититакіумови.
За згодоюпрацівника з інвалідністю і за умови, щоце не суперечитьмедичнимрекомендаціям, такіпрацівникиможутьзалучатися до роботи в нічний час та до надурочнихробіт.
Відповідно до ст. 56 КЗпП, робота на умовахнеповногоробочого часу не тягне за собою будь-якихобмеженьобсягутрудових прав працівників.
Тривалістьвідпусток для працівників з інвалідністю
Відповідно до ч.7 ст.10 ЗУ «Про відпустки», працівникам з інвалідністю, яківлаштувалисяна роботу та ще не відпрацювалипівроку на даномупідприємстві, надається право піти в щорічнуоплачуванувідпусткуповноїтривалості.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про відпустки», тривалістьщорічноїосновноївідпустки для працівників з інвалідністю становить:
для інвалідів 1 і 2 груп – 30 календарнихднів;
для інвалідів 3 групи – 26 календарнихднів.
У разі, якщо колективний договір підприємства встановлює додаткові відпустки, або особа з інвалідністю має право на додаткові відпустки на інших підставах, то кількість днів додаткової відпустки додається до основної щорічної відпустки.
Також за заявою працівника з інвалідністю 1 та 2 груп інвалідності роботодавець зобов’язаний надавати йому відпустку без збереження заробітної плати на строк до 60 календарних днів у році, а працівнику з інвалідністю 3 групи – тривалістю до 30 календарнихднівщорічно.
Роботодавцямпотрібнопам’ятати, що:
-при прийомі на роботу працівника з інвалідністю не встановлюєтьсявипробовувальнийтермін;
-інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк;
-відмова в укладенні трудового договоруабо в просуванні по службі, звільнення за ініціативоювласникаабоуповноваженого ним органу, переведенняпрацівника з інвалідністю на іншу роботу без йогозгоди з мотивівінвалідності не допускається, за виняткомвипадків, коли за висновком медико-соціальноїекспертизи стан працівника з інвалідністюперешкоджаєвиконаннюпрофесійнихобов’язків, загрожуєздоров’ю і безпеціпрацііншихосібабопродовженнятрудовоїдіяльностічизмінаїї характеру та обсягузагрожуєпогіршеннямздоров’яосіб з інвалідністю;
-при скороченнічисельностіабо штату, переважне право залишатися на роботі при рівнихумовахпродуктивностіпраці та кваліфікаціїнадаєтьсяінвалідамвійни та особам, на якихпоширюєтьсячинність Закону України «Про статус ветераніввійни, гарантіїїхсоціальногозахисту».
Працівники, які отримали на підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання, мають переважне право на залишення на роботі при скороченні штату або чисельності працівників, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам. Однак, законодавство не забороняєзвільняти з роботипрацівників з інвалідністю з причин не пов`язаних з інвалідністю – прогул, порушеннятрудовоїдисциплінитощо.
Інформацію надала :
Головний державний інспектор відділу з питань праці
управління інспекційної діяльності у Чернігівській області
Центрального міжрегіонального управління Державної служби
з питань праці Оксана ПИСАНА
