РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН ПІД ЧАС РЕЛОКАЦІЇ БІЗНЕСУ
В умовах війни основою для законодавчого регулювання трудових відносин став Закон України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначено, що норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих прийнятим Законом, не застосовуються, а окремі конституційні права громадян можуть бути обмеженні протягом усього періоду дії воєнного стану.
Закон визначає основні аспекти правового регулювання процесів укладення, розірвання трудового договору, встановлення та обліку часу роботи і відпочинку працівників, оплати праці, відпустки і призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану.
В умовах воєнного стану багатьом підприємствам довелося релокуватись на території, що є більш безпечними.
Роботодавцю потрібно враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) переведення працівника в іншу місцевість допускається за його письмовою згодою. Саме переведення оформлюється наказом роботодавця.
Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством є окремою підставою для припинення трудового договору згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У разі звільнення на цій підставі працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
У мирний час роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про це за 2 місяці, але в умовах воєнного стану таку умову можуть не застосовувати.
Працівників, які не відмовилися від переїзду в іншу місцевість, але не можуть цього зробити через воєнні дії, не можуть звільнити відповідно до п. 6 ч.1 ст. 36 КЗпП України (відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці).
Щодо таких працівників роботодавець може оголосити простій, або ж надати відпустку без збереження заробітної плати, або ж призупинити дію трудового договору.
Простій — це зупинення роботи через відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи (може бути частковим).
Час простою не з вини працівника, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
На період дії воєнного стану немає обмежень щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати. Водночас, змушувати роботодавцем піти працівника у таку відпустку незаконно. Відпустка без збереження заробітної плати може надаватись виключно за згодою працівника.
Призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.
Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов’язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору.
Стосовно ж працівників, які самостійно змінили місце проживання в межах території України або виїхали за кордон, роботодавцю крім наведених вище варіантів дій, доцільно розглянути можливість запровадження дистанційного режиму роботи, укладення трудового договору із нефіксованим робочим часом тощо.
Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором.
За погодженням між працівником і роботодавцем виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території роботодавця встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.
Унаслідок введення воєнного стану в Україні низка підприємств були вимушені повністю або частково зупинити свою діяльність.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом - це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.
Роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.
Відповідно до частини третьої статті 3 КЗпП України особливості та порядок регулювання трудових відносин суб’єктів малого та середнього підприємництва визначаються главою III-Б цього Кодексу.
Слід зауважити, що спрощене регулювання трудових відносин може діяти лише протягом дії воєнного стану і втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану.
