Лосинівські волейболісти – учасники традиційного волейбольного турніру, присвяченому Дню пам’яті героїв Крут
Сьогодні, 29 січня, вшановуємо подвиг Героїв Крут. У далекому 1918 році українські студенти й добровольці стримали значно більшу більшовицьку ворожу армію, ставши на захист щойно проголошеної Української Народної Республіки. Подвиг українських патріотів став символом незламності, жертовності та боротьби за незалежність і нагадує: державу потрібно захищати!
Напередодні, 28 січня, у спортивному залі Крутівського ЗЗСО відбувся традиційний волейбольний турнір, присвячений Дню пам’яті героїв Крут.
У центрі Крутівської громади зібралися представники шістьох громад: господарі, Безуглівка (Талалаївська громада), Кукшин (Вертіївська), Комарівка (Комарівська), Сиволож (Плисківська), Лосинівка та Світанок (Лосинівська).
Змагання були довготривалими (до пізнього вечора), але і дуже цікавими.
Спочатку змагалися дівчата, їх було 3 команди. Від нашої громади представників не було.
Хлопців було більше, тож довелося ділити команди на групи. В одній групі були Світанок, Лосинівка, Сиволож і Кукшин. У загальному, волейболісти нашої громади в усіх матчах часом показували непогану гру, але вистачало і помилок.
Реально, зараз той північний куток (Крути, Плиски, Комарівка) значно сильніший за традиційний Ніжинський район (Лосинівка, Талалаївка, Вертіївка). А найбільше засмучує, що молодше покоління геть не хоче займатися волейболом.
На жаль, рівень суперників у грі був вищим від нашого, тому маємо такий результат:
1. Сиволож
2. Крути
3. Комарівка
4. Лосинівка
5. Світанок
6. Талалаївка
7. Кукшин
Фінал турніру перевершив всі очікування щодо градуса боротьби. Шумова підтримка команди-господаря була на такому рівні, що гравці ледь чули свисток судді. Гра ж була дуже рівною, напруженою, цікавою і з крутими поворотами. Травми, спірні моменти, претензії з обох сторін (судді навіть довелося застосовувати картки).
Дякуємо Крутам за теплий (і в прямому, і в переносному сенсах) прийом – вони нас люблять. Команди отримали неабияке задоволення – і це головне. І хоч приїхали додому вже геть виснаженими, але якщо буде в дітей ще можливість потрапити на спортивні змагання, вони її не проґавлять.
Любіть волейбол, спорт в цілому, і Україну! Усім добра!
За матеріалами
вчителя фізичної культури Світанківської гімназії
Миколи Ткаченка
